Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/2630/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргукомунального підприємства "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області"на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року господарського суду Запорізької області від 13.10.2014 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомкомунального підприємства "Водоканал"докомунального підприємства "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області"простягнення 157 971,97 грн.та за зустрічним позовомкомунального підприємства "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області"докомунального підприємства "Водоканал"провизнання незаконними дій та недійсним грошового зобов'язання в сумі 152 971,97 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

- від позивача:Дунаєнко О.О.,- від відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року комунальне підприємство "Водоканал" (далі - КП "Водоканал") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" (далі - КП "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області"), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.08.2014 року, 152971,97 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5393/4 від 01.04.2012 року щодо оплати вартості послуг з відпустки води та приймання стоків.

14.08.2014 року КП "Михайло - Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою про визнання дій КП "Водоканал" по переобладнанню вузлів обліку КП "Михайло - Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" шляхом встановлення електронних лічильників, такими, що призвели до змін умов договору № 5393/4 від 01.04.2012 року незаконними, а грошове зобов'язання в сумі 157971,97 грн., що виникло із незаконних дій КП "Водоканал" - недійсним.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в порушення умов укладеного договору, починаючи з 10.07.2013 р., за ініціативою Водоканалу на вузлах обліку Комунального підприємства самовільно та не санкціоновано встановлено нові електронні лічильники обліку води без технічних умов та технічної документації, відповідно до пілотного проекту, що вплинуло на об"єми отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2014 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2014 року (суддя Кагітіна Л.П.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Михайло - Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" на користь комунального підприємства "Водоканал" 152971,97 грн. заборгованості та 3159,44 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 5000,00 грн. боргу провадження припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року (колегія суддів у складі: Моглєвкін Ю.О. - головуючий, судді Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду від 13.10.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, комунальне підприємство "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2014 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2012 року між комунальним підприємством "Водоканал" (водоканал) та комунальним підприємством "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" (абонентом) укладено договір № 5393/4 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (далі - договір), за умовами якого водоканал зобов'язався забезпечити абоненту подачу води на господарсько-питні та побутові потреби, а також приймання стічних вод по майданчиках: розподілення питної води.

Згідно з розділом 2 договору термін дії договору становить з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, водоканал зобов'язався забезпечити абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу абонента до мереж водоканалу до 10 м в/с - постійно,і якістю у відповідності з ДСаПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної споживання людиною" в точці підключення вводу абонента до мереж водоканалу згідно з розподілом зон обслуговування та балансової належності, а також приймання стоків в кількості, зазначеній в договорі, з забрудненням, не перевищуючим допустимі концентрації.

Пунктом. 3.2.1. договору, абонент зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, зазначеними в п. 1.1 цього договору.

Відповідно до розділу 5 "Порядок розрахунків" договору, основним документом на оплату є акт. Акти за питну воду та послуги стічних вод виписуються основному Абоненту з позначенням споживачів представником водоканалу, при наявності особистого посвідчення. Відповідно до договору акти виписуються 28 - 31 числа кожного місяця.

Згідно з приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом у період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод на загальну суму 235130,36 грн., що підтверджується відповідними актами (а.с. 20-27 т.1).

Проте, в порушення умов договору лише частково оплатив вартість наданих послуг за вказаний період, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на момент подання позову становила 157971,97 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу 5000,00 грн. на надані послуги за укладеним договором №5393/4 від 01.04.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов"язань за договором щодо оплати вартості наданих послуг у вказаний період, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення 152971,97 грн. заборгованості за договором та припинення на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача 5000,00 грн. заборгованості.

Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до відповідача, предметом яких є вимога про визнання дій КП "Водоканал" по переобладнанню вузлів обліку КП "Михайло - Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" шляхом встановлення електронних лічильників, такими, що призвели до змін умов договору № 5393/4 від 01.04.2012 року незаконними, а грошове зобов'язання в сумі 157971,97 грн., що виникло із незаконних дій КП "Водоканал" - недійсним.

Враховуючи приписи ст. 16 ЦК України, а також те, що чинним законодавством в сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення відсутня заборона на заміну виробником цих послуг лічильників абоненту за власний рахунок та не передбачено право абонента на оскарження таких дій в судовому порядку, то обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту не відповідає приписам ст. 16 ЦК України, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, прийнятими при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів наведених у касаційній скарзі, то вони не підтверджені належними доказами, спростовуються висновками суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Михайло-Лукашівський сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 13.10.2014 року у справі №908/2630/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова